ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЛЕГАЛІЗАЦІЇ МАТЕРІАЛІВ ОРЗ ЯК ДЖЕРЕЛ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

У статті здійснено комплексне та системне дослідження теоретичних і прикладних проблем процесуального порядку введення (легалізації) матеріалів оперативно-розшукової діяльності (ОРД) у кримінальний процес. Проаналізовано правову природу матеріалів оперативно-розшукових заходів (ОРЗ) та їх співвідношення з категорією «докази» у розумінні чинного Кримінального процесуального кодексу України. Автором аргументовано, що матеріали ОРЗ, попри їх значну інформаційну цінність для розкриття злочинів, не мають автоматичної доказової сили і потребують проходження складної багатоетапної процедури процесуальної трансформації. Детально розглянуто етапи цієї процедури: від ініціювання розсекречування матеріальних носіїв інформації до їх безпосереднього процесуального оформлення у вигляді документів або речових доказів та долучення до матеріалів кримінального провадження.

Особливу увагу приділено складному питанню розмежування результатів ОРД та негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), а також аналізу актуальної судової практики Верховного Суду щодо допустимості таких доказів. Досліджено практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у контексті дотримання прав на приватність та захист від провокації злочину під час проведення оперативних заходів, що є критично важливим для визнання доказів допустимими. Визначено та класифіковано типові помилки оперативних підрозділів при фіксації, зберіганні та передачі матеріалів слідству, які призводять до визнання доказів недопустимими. Запропоновано конкретні шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства для гармонізації норм Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України.